Мислення благодаті — це мислення забезпечення. Тобто коли ми бачимо якусь проблему (Ґоліята), що потребує розв’язання, то дивимося на неї так: Господь забезпечить (надасть) розв’язання.

Зверніть увагу, що Давид сказав Ґоліятові: „Сьогодні ВІДДАСТЬ тебе Господь у мою руку…“ Хоч Давид і жив під Законом, але мислення в нього було мисленням благодаті. «Поле, а хіба не Давид його вбив?» Так, Давид, але тільки після того, як Господь віддав Ґоліята в його руку. Спробуйте самі камінчиком із великої відстані влучити в десятку, та ще й з першого разу, не кажучи вже про те, щоб убити велетня.

І коли ми так мислитимемо щодо будь-яких ґоліятів (проблем, що потребують розв’язання), то завжди перебуватимемо в спочинку, вірячи, що це війна не наша, а Господня, а як Він уже її розв’яже — це на Його могутніх плечах. Адже Він могутніший, ніж ми, чи не так? І любить нас Господь набагато більше, ніж ми навіть самі себе.