Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас…
— 1 Івана 4:10

Надворі було дуже спекотно, і я проводжав маму на автобус. На зупинці стояли дві маршрутки. Та, що менша, була першою в черзі, а більша стояла трохи далі. Мама каже: «Хотілося б поїхати на тій, що просторіша, а то дуже душно. Мені ці тісні так не подобаються». За кілька хвилин підійшов водій і сказав усім сідати в автобус, що просторіший. Проводжаючи, я сказав їй з усмішкою: «Твою молитву почуто!» Вона відповіла: «Мені ж онука казала, що Бог мене любить». Я згадав, як 12 років тому, коли ми повернулися з Америки, моя донька Аня казала бабусі: «Ісус тебе любить». Коли я йшов із зупинки, Дух Божий сказав мені, що це і є проста Євангелія в трьох словах. О, якби ми просто вірили в цю чудову істину, то Господь розв’язував би наші життєві проблеми — і великі, і такі «незначні», як проїхатися з комфортом.

Пам’ятаю, якось сидів на прийомі в хіропрактика (костоправа). Це було за кілька місяців після того, як я увірував через одного проповідника по телевізору, який проповідував про Божу доброту. У приймальні лежала іграшка, що нагадала мені дитинство. Була така іграшка під назвою «Чарівний екран», де під скляним екраном був алюмінієвий порошок. Я взяв її і почав малювати, чи, точніше, писати: «JESUS LOVES YOU» (Ісус любить тебе). Через тиждень, на наступному прийомі, лікарка запитала: «Це ви написали минулого тижня на тій іграшці?» Я кажу: «Так». Вона відповідає: «Дуже вам дякую! У мене зараз важкий період у житті, і мені це дуже потрібно було». Слава Богу, що на той момент я ще не відвідував жодних зібрань і мені ніхто не промив голову гріхом, Божим судом і всілякими страшилками, але Дух Божий навіть тоді, коли я ще не читав Писань і мало розумів про віру в Бога, керував моїми руками.

Можна багато говорити й писати про Божу любов, але апостол любові Іван дуже ясно відобразив її суть: справа не в нашій любові, а в Божій любові до нас, і коли ми просто віримо в цю дуже просту, але дуже сильну істину, тоді Дух Божий починає творити чуда в нашому житті, адже Дух Божий свідчить про істину. Тоді наша любов одне до одного буде не якимсь зусиллям тіла, догоджанням сумлінню чи виконанням Божої заповіді, а наслідком нашої віри й особистого одкровення про Божу любов до нас.

У наступному вірші Іван продовжує: „Улюблені, — коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!“ (1Ів.4:11) Часто до уваги береться тільки друга частина цього вірша, та ще й наголос робиться на слові повинні. Якось Дух Божий пояснив мені суть сказаного. Він показав на прикладі сонця: якщо сонце так сильно гріє, то камінь повинен випромінювати тепло. Бачите, уся справа не в камені, а в теплі сонця. Так і з Божою любов’ю! Що більше в нас одкровення про Божу й Христову любов до нас, то вища наша «температура» любові, і тоді ця любов гріє не тільки нас, а ще й поширюється на тих, хто довкола.

Молитва
Отче Небесний, дякую Тобі за Твою сильну й теплу любов до мене. Ти мене любиш просто й без умов. Ти Сам сказав, і Дух Божий засвідчив, що гріхів моїх і беззаконь Ти не пам’ятаєш, і Тобі більше ніщо не заважає являти Свою любов у моєму житті через Твої благословення. Духу Божий, відкривай мені більше безумовну Христову любов і зруйнуй усі релігійні твердині, що заважають мені побачити й прийняти Твою любов в усій повноті. Амінь!