Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі.
— Псалом 131:13

Намагаючись зрозуміти характер нашого Бога, ми, читаючи Біблію, часто потрапляємо в здивування. Ви колись замислювалися над такими запитаннями: «Чому Бог пожалкував, що створив людину?» [Бут.6:6] «Хіба Він не знав, що так усе й буде? Та й як Він може жалкувати?» Існує безліч таких «незрозумілок». Просто ми намагаємося зрозуміти Його характер своїм розумом. Насправді наш Господь — ідеал простоти. Саме таким Він колись мені відкрився, коли сказав, що немає іншого Бога, крім Нього. Це професори люблять усе ускладнювати й писати купу книжок з теології, або пізнання Бога.

Справді, через те що наше мислення спотворене законами цього світу, важко зрозуміти багато речей, сказаних про Господа в Писаннях, хоча вони дуже прості. Виникають суперечності. З кафедри ми чуємо про суперечливого Бога, Який, з одного боку, ніби пожертвував найдорожчим і є Самою Любов’ю, а з іншого — гнівного «садиста». Малюють картини доброго Ісуса з Нового Заповіту, готового спасати, і з іншого боку похмурого Ягве зі Старого Заповіту, Який топив народи й сипав вогнем на Содом і Гомору. Але старозавітний Ягве й новозавітний Ісус — це один і той самий Бог. Ісус сказав: „Я й Отець — Ми одне!… Хто бачив Мене, той бачив Отця“. [Ів.10:30; Ів.14:9] Як же так? Я вже частково торкнувся цієї теми в статті «Божа слава на обличчі Ісуса», де казав, що все залежить від того, куди ми дивимося. Тепер же хочу розкрити Божий характер з іншого боку.

Насправді Господь незмінний, бо написано: „Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!“ [Євр.13:8] Він не такий, як звичайна людина, яка вранці зла, а ввечері добра. Бог не змінюється від того, що ми щось робимо, та й узагалі не змінюється. Теорія, що Бог злиться на вас, коли ви грішите, і радіє, коли ви слухняні, — неправда. Як сонце світить на злих і добрих людей, так і Божа любов виливається на всіх. Ісус сказав: „що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних“. [Мт.5:45] «То що, Бог не гнівається й не карає? У Біблії є безліч прикладів цього». Це так. Але також написано, що Він незмінний: „Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.“ [Як.1:17] Для кращого розуміння просто скажу, що Божий гнів, як і Його благодать, — це певні місця. Ми теж часто вживаємо вирази на кшталт: «Ти в моєму серці», коли висловлюємо свою любов до когось, або «йди ти в одне місце», коли злимося. Тож усе залежить від того, де ми перебуваємо.

Іноді кажуть, що Бог вилив увесь Свій гнів на Ісуса на хресті й тепер Божого гніву більше немає. Це не зовсім так. У 54-му розділі Ісаї Господь каже дочці Сіону: „щоб на тебе не гніватися…“. [Іс.54:9] Зверніть увагу на слово «тебе». Закон був, є і буде, і ніхто його не скасовував. Шанувальники Мойсея на цьому місці скажуть: «Амінь!» Так, Закону ніхто не скасовував, і гора Синай стоїть донині, тільки ось там більше нікого немає. Усе святе зібрання тепер на горі Сіон. [Євр.12:18-24] Як я сказав, усе залежить від нашого становища. Ті, хто любить хвалитися своєю плоттю, можливо, і бігають біля гори Синай, стукаючи кам’яними табличками: «Не вбивай! Не пожадай!», тільки, чинячи так, вони самі визначають собі місце Божого гніву. Віруючі ж в Ісуса перебувають там, де й Сам Господь, — на горі Сіон, у місці Божої милості й благодаті, де Божого гніву просто немає. Навіть до хреста, коли вхід до Святого Святих був іще закритий, Давид, який жив під Законом, знав про благодать і завжди покладався на Божу милість. Він навіть переніс ковчег, що символізує Ісуса, на гору Сіон. Тому Господь і назвав Давида „чоловіком за серцем Своїм“. [Дії.13:22] Адже гора Сіон — це місце Божої благодаті. Боже бажання — щоб усі люди жили на горі Сіон, у Його серці, у Його любові, у Його благодаті, у Христі Ісусі. [1Тим.2:4] Завдяки хресту Христа це стало можливим. Ісус і є ті двері, через які ми можемо ввійти в місце Його благодаті.