Дивлячись на події, що відбуваються у світі, ми можемо ставити собі запитання: «Це Бог судить народи за гріхи?» Або, можливо, уже почалася велика скорбота й відкрився Божий гнів, і чому все це відбувається? Мене, так само як і інших братів і сестер по вірі, цікавить те, що відбувається, а точніше, що робить Господь і як нам чинити в цей час. Тому хочу поділитися всім тим, що відкрив мені Дух Божий. Я також молюся, щоб Господь дав тим, хто читає це слово, мудрість і розуміння в пізнанні Божих істин.

Рік Господнього змилування

Коли Ісус прийшов до Назарету, то в суботній день, за звичаєм, Він зайшов до синагоги й почав читати з пророка Ісаї: „На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування“. (Лк.4:18-19)

Навіть не знаю, чому в російському Синодальному перекладі тут написано «лето» [сучасною російською — «літо»; у старій мові це слово означало й «рік»], бо там ужито грецьке слово еніавтос (G1763), яке перекладається як «рік». Можливо, у XIX столітті, коли перекладали Писання російською, сприятливою порою року було літо, бо в інші сезони на півночі погода сувора. 😊 Принаймні в усіх інших місцях Нового Заповіту, де трапляється це грецьке слово еніавтос, воно перекладається як «рік». Але суть не в цьому.

Справа в тому, що якщо ми відкриємо пророка Ісаю, то там 2-й вірш 61-го розділу продовжується, і в ньому також говориться про день помсти, про який Ісус не згадав, коли читав слова пророка. Виходить цікаве порівняння. Що стосується Божого благовоління, Його прихильності й умилостивлення (бо саме так перекладається слово рацон (H7522) на івриті), то воно завдовжки в рік, а що стосується Божого гніву, то він лише день. Адже часто від різних проповідників можна почути зовсім протилежне: ніби Боже благовоління триває день, а Його гнів — років десять.

Давид, який жив під старим заповітом Закону, але мав мислення благодаті, так порівнював Боже благовоління і Його гнів: „Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя — в Своїй ласці“ (Пс.29:6). Оце так! Якщо в Ісаї гнів і милість — як день і рік, то в Давида Божий гнів триває лише хвилю, а Його благовоління — усе життя.

До речі, у цьому псалмі слово ласка — це теж багате єврейське слово рацон (H7522), яке буквально означає благовоління, прихильність, умилостивлення. Коренем цього слова є слово раца (H7521), що означає знаходити втіху, благоволити, бути прихильним. Іншими словами, поки триває рік Божого благовоління (а почався він із того моменту, коли Ісус почав його проповідувати, і триває досі), Бог і далі благоволить до всього світу, як Він благоволить до Ісуса, коли Отець сказав Йому: „Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!“ (Мт.3:17)

Зверніть увагу, що я написав: Бог благоволить до всього світу, а не тільки до віруючих, бо дехто може сказати, що Бог благоволить до віруючих, поки триває рік змилування, а потім каратиме за непослух під час скорботи. До тих, хто вірує в Ісуса, Бог вічно виявлятиме Своє благовоління, Свою прихильність, благодать і любов. Павло писав, що Бог обдарував нас (віруючих) благодаттю в Улюбленім. (Еф.1:6) Якщо вас мучить запитання: «Можливо, Бог гнівається за те, що я не послухався й у чомусь згрішив?», то подивіться на Ісуса й поставте те саме запитання: «Чи гнівається Бог на Ісуса?» Ні, і ніколи не гніватиметься, а отже, і на нас, бо написано, що який Він, такі й ми на цім світі. (1Ів.4:17)

Що стосується цього світу й невіруючих, то Бог благоволитиме до них, поки триває цей рік, а він триває досі, тільки тепер замість Ісуса рік змилування проповідує Дух Святий через Божих апостолів, пророків і вчителів. Апостол Павло писав, що Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення. (2Кор.5:19)

Тому Рік Божого благовоління, або рік змилування :-), триватиме доти, доки Святий Дух на землі, але щойно Він вознесеться, забравши з Собою всіх, у кому Він живе, тоді й почнеться день помсти.

День помсти

Ну а як же святі, яких буде віддано під владу антихриста, і свідки Ісуса, за якими погнався змій у книзі Обʼявлення? Друже, якщо ти бачиш слова «святі» чи «свідки Ісуса», то неправильно одразу пов’язувати їх із Божою Церквою. Павло писав Тимофієві, щоб він «вірно навчав науки правди». (2Тим.2:15) Там слово, перекладене як «вірно навчав», буквально означає прямо розтинав (G3718). Тобто треба правильно розтинати, або розділяти: де старий заповіт, а де новий, де апостоли пишуть юдеям за тілом, а де Божій Церкві.

Отже, якщо говорити про день Господній, або день помсти, то серед англомовних християн існує ціла наука, яка називається есхатологією, де вони постійно сперечаються про те, коли буде вхоплення: до скорботи, посередині неї чи перед Божим гнівом у самому кінці. Чи проходитиме Божа Церква через скорботу чи ні. Але, як то кажуть, у Господа все просто, і немає потреби цілими днями розбиратися в Писаннях, щоб пізнати правду. Ісус казав фарисеям, що вони шукають вічного життя в Писаннях, але ці ж Писання свідчать про Нього. Якщо ж у нас живе Дух Святий, то, як казав Ісус, Він попровадить нас до цілої правди й відкриє все.

Тому я попросив Господа: «Покажи мені по-простому, що Божа Церква не буде частиною цієї скорботи». Господь нагадав вірш із пророка Єремії: „Ой горе, бо це день великий, — немає такого, як він! А це час недолі для Якова, та з нього він буде врятований!“ (Єр.30:7), а потім Він запитав мене: «Чия це скорбота?» — і потім Сам відповів, що це скорбота не Ізраїля, а Якова, і для мене все прояснилося.

А яка різниця, запитаєте ви, адже це одна й та сама людина. Так, одна й та сама, але різні імена символізують різні групи людей. Павло, наприклад, у посланні до галатів порівнював Сарру з благодаттю й горою Сіон, а Агар — із Законом і горою Синай. Так і Яків символізує Божих людей за тілом (юдеїв), а Ізраїль символізує духовних — Божу Церкву, яка складається з юдеїв і поган, що вірують в Ісуса.

Ось як Павло пише про єврейський народ: „Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля, і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: «в Ісаку буде насіння тобі»“ (Рим.9:6-7) Насіння тут — Христос, тому всі, хто в Христі Ісусі, — діти Авраама і справжні ізраїльтяни. Ось так усе просто!

Також хочу звернути вашу увагу на слова «це день великий» у пророка Єремії, бо знайдуться деякі, які скажуть, що день Господній, або час недолі для Якова, — це велика скорбота, а до неї буде звичайна скорбота. Існує багато фантазерів, які, самі живучи в страху, ще й інших лякають, змішуючи всілякі страшні коктейлі. Тож цей великий день — це той самий день помсти, який почнеться одразу після року змилування.

Тому казати, що рік змилування ще не закінчився, але Божа Церква проходить через «випробування», «хрещення вогнем», «переплавку» та інші вигадки, — це змішувати Боже благовоління і Його гнів в одному казані. Це так звана вавилонська «піна колада», яку можна почути в багатьох релігійних місцях.

Ні, друзі мої, Ісус не дарма зупинився на словах „щоб проповідувати рік Господнього змилування“ і згорнув сувій. А розгортати «сувій» Він почне, коли почнеться день помсти, і Божої Церкви тут уже не буде. Як казав пророк Ісая: „Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!“ (Іс.26:20)

Початок породільних терпінь

Ну то що ж тоді відбувається у світі? Ісус говорив про це: „Бо «повстане народ на народ, і царство на царство», і голод, мор та землетруси настануть місцями. А все це — початок терпінь породільних.“ (Мт.24:7-8)

До речі, «початок терпінь» дослівно означає початок родових переймів. Про які ж пологи мова? В Ісаї, якраз перед тим, як він сказав: „Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою…“, написано: „Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. Тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя — це роса зцілень, і земля викине мертвих!“ (Іс.26:19). Воскресіння мертвих і є цим народженням, а перейми — у Землі, про які писав Павло: „Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.“ (Рим.8:22-23)

Зверніть увагу, що Ісус говорив не тільки про мор, а й про голод і землетруси, які частішатимуть у міру посилення переймів. Але що нам сказав робити Господь, коли ми побачимо, що все це збувається? Ісус сказав: „випростуйтесь, і підійміть свої голови, — бо зближається ваше визволення!“ (Лк.21:28)

І справді, знамення останніх років, а також дедалі частіші землетруси, виверження вулканів, шторми, природні катаклізми на кшталт теплої зими й холодного літа та чутки про всілякі війни говорять, що повернення Господа й відкуплення наших тіл уже близько.

Покладайте надію на благодать

До речі, перед початком цього 2020 року ми з дружиною навіть не стали святкувати зустрічі Нового року. Було таке розуміння, що для світу починаються важкі часи, але нас Господь збереже під Своїми крилами благодаті. І щойно почався рік, як і понеслося, і відчуття таке, що це тільки початок. Попереду великий голод по всій землі.

Можливо, когось це налякає, але хочу сказати, що коли у світі відбувається щось погане, то це добрий час для Божого народу, бо ми не від світу, хоч і в цьому світі, і, як Ной у ковчезі, ми в Христі Ісусі живемо під покровом Всевишнього й мешкаємо в тіні Всемогутнього. (Пс.90:1)

Коли у світі пандемія і люди мучаться від карантину, Господь оселяє (дає спочинок) нас на пасовиськах зелених і годує манною небесною, як Ісус годував 5000, спершу посадивши їх на зеленій траві. Він дає нам спочинок від щоденної метушні й спрямовує на шлях життя. Коли у світі голод, то в домі Отця навіть у наймитів хліба аж надмір (Лк.15:17).

Коли я прочитав статтю про те, що на початку 2020 року через теплу зиму розплодилося величезне число сарани, мені спало на думку, що це знамення наближення голоду. Потім ще отримав слово від Господа про прийдешній голод. Розмірковуючи над історією про Ісака з 26-го розділу Буття, як Ісак посіяв і зібрав стокротно, коли в тій землі був голод, Господь показав, що Божий народ в особі Ісака не голодує, а навпаки, багатіє так, що навіть невіруючі починають заздрити. (Бут.26:12-14)

Ісак у цій історії — прообраз Ісуса Христа, Який живе всередині нас, і Він сіє через нас і збирає через нас рясний урожай — як духовний, так і матеріальний. Зверніть увагу, що Ісак посіяв після того, як до нього повернулася Ревекка.

Ревекка символізує Божу Церкву, яку раб (Дух Святий) знайшов для Ісака (Буття 24), тому повернення Ревекки до Ісака — це символ повернення віруючих, які живуть у Законі, прообразом якого був Авімелех, до Божої благодаті, нашої першої любові, небесного Ісака. Цікаво, що вона повернулася до нього, коли на землі був голод, так само як і блудний син повернувся до Батька під час голоду. Цікаво, чи не так?

Рясний урожай у нашому житті може бути тільки тоді, коли Ісус робить це через нас, а не ми власними силами, живучи під покривалом Закону. Дух Божий завжди свідчить про правду, а правда — у Божій благодаті, а не в Законі. Тому, коли ми живемо під благодаттю, то все, що б ми не робили, приноситиме рясний урожай і збагачуватиме нас як духовно, так і матеріально.

Молюся, брати й сестри, за кожного з вас, щоб Господь зберіг вас від зла, відкривав Ісуса Христа, повного благодаті та правди, дав вам мир і спокій, а також поблагословив вас на всяке добре діло, бо Божа благодать перебуває з вами завжди. Амінь!