Перебувайте в любові Христовій

(Відео російською мовою.)

Біблійні вірші з проповіді

[Ів.15:9-11]
Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його. Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!

[Мт.4:3] І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: „Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!“

[Рим.14:23] А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.

[Бут.3:1,5,9-10] Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: „Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?“…
Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло…
І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: „Де ти?“ А той відповів: „Почув я Твій голос у раю — і злякався, бо нагий я, — і сховався“.

[1Ів.4:18] Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові.

[Ів.15:12-14] Оце Моя заповідь, — щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую.

[1Ів.3:16-18] Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів! А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому? Діточки, — любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!

[Як.2:20,26] Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл — мертва?… Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл — мертва!

[1Ів.4:12-13] Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась. Що ми пробуваємо в Ньому, а Він у нас, пізнаємо це тим, що Він дав нам від Духа Свого.

[Мт.15:22-28] І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — демон тяжко дочку мою мучить!“ А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“ А Він відповів і сказав: „Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“. А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“ А Він відповів і сказав: „Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам“. Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів“. Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, як ти хочеш“! І тієї години дочка її видужала.

[1Ів.3:21-22] Улюблені, — коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога, і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього.

[1Ів.3:23-24] І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім’я Сина Його — Ісуса Христа, і щоб любили один одного, як Він нам заповідь дав! А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнаємо це з того Духа, що Він нам Його дав.

[1Ів.4:17] Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі.

[1Пет.5:8-10] Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник — диявол — ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світу. А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує.