Коли Ісус висів на хресті шість довгих годин, то з Ним відбувалися всілякі події, і кожна з них має важливе значення, бо є частиною Його викупної роботи заради нашого спасіння. Але один особливий випадок стався з Ним просто перед тим, як Він віддав Свого духа. І я з радістю поділюся з вами тим, що відкрив мені Господь.

Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: „Прагну!“ Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його. А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа.
–Івана 19:28-30

Перше, що впадає в око, — це те, що після того, як уже все довершилось, Ісус зробив ще дещо, і тільки після цього промовив «Звершилось!» і віддав духа. Написано, що Ісус прийняв оцту, або кислого вина. У чому ж сенс кислого вина і чому Ісус захотів випити його після того, як уже все довершилось?

Пророк Єремія пише: „Тими днями не скажуть уже: «Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах!» бо кожен за власну провину помре, і кожній людині, що їсть недоспіле, оскома впаде їй на зуби!“ [Єр.31:29-30] Івритом кислий виноград буде босер, що дослівно означає неспіла ягода. Ми всі знаємо, що всі неспілі фрукти — кислі. Про що тут говорив Господь через пророка Єремію і що це за неспілий, або недоспілий, плід?

У наступному вірші Господь говорить через пророка Єремію вже про стиглий плід: „Ось дні наступають, — говорить Господь, — і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт.“ [Єр.31:31] Новий заповіт — це і є стиглий, доспілий і солодкий плід, або солодке вино, яке Бог уклав із домом Ізраїля й домом Юди на хресті. А кисле вино — це старий заповіт закону, бо в 32-му вірші новий заповіт протиставляється старому: „Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта“ [Єр.31:32] Тут явно йдеться про заповіт закону Мойсея, який Бог уклав з Ізраїлем, коли вивів їх з єгипетського краю.

Буква вбиває

Виходить, що їсти кислий, або неспілий, виноград — це жити під законом Мойсея, намагаючись виконувати його заповіді й накази. Писання каже: „кожен за власну провину помре, і кожній людині, що їсть недоспіле…“. Ось чому Павло писав коринтянам: „І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживляє.“ [2Кор.3:6]

Коли в житті християнина стається якесь горе чи нещастя, то часто запитують: «Чому з ним сталося таке, адже ми молилися всією церквою, але нічого не допомогло?» Відповідь проста: «Буква вбиває!» Про яку букву йдеться? Про старий заповіт закону Мойсея, бо в наступному вірші Павло пояснює: „Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами…“ [2Кор.3:7] Закон Мойсея, або 10 заповідей, Павло називає служінням смерті, бо тільки він був вирізаний на каменях, або двох скрижалях. Проповідь, яка змушує людину служити Богові за старою буквою, або за 10 заповідями, — убиває! Запам’ятайте це, бо це життєво важливо!

Коли Ісус висів на хресті, то Він прийняв образ змія, або гріха в тілі, бо Сам сказав: „І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський“ [Ів.3:14] Гріх убиває людину саме тієї миті, коли отримує силу вбивати від закону. Павло пише: „Жало ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Закон.“ [1Кор.15:56], а також: „…гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив“ [Рим.7:11] Тієї самої миті, коли Ісус прийняв кислого вина, Він умер для закону за кожного з нас. Що це означає? Це означає, що там, у Його тілі, кожен із нас прийняв отруту служіння смерті й умер для закону. Ось чому Павло пише: „А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв’язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви.“ [Рим.7:6]

Коли ми звільнилися від закону Мойсея? Коли вмерли для нього, а точніше, коли Ісус прийняв кислого вина й потім видихнув останній подих. Від тієї самої миті закон утратив будь-яку силу й владу над нами, так само як чоловік над померлою дружиною. Він більше не може нас убивати, хіба що ми через незнання чи через глупоту, як галати, самі підставлятимемо свою шию під пилораму. Навіщо пити кислятину, яка вбиває, якщо є солодке вино, яке дає життя?

Виправдання приносить життя

Сьогодні вранці моя дружина Світлана розповіла цікавий сон, який їй наснився. Їй снилося, що їй дали якийсь прилад, який мав вигляд грона винограду, тільки замість гілочок, на яких висять ягоди, були дроти, на кінцях яких висіли металеві пластинки, зроблені з легкого металу. Щоб цей прилад працював, ці пластинки треба було прикладати до тіла. Але щоразу, коли вона їх прикладала, не було жодного ефекту. Вона подумала: «Який марний прилад». Потім їй спала на думку ідея прикладати ці пластинки до правого боку тіла, бо щоразу вона чомусь прикладала їх до лівого. Після того як вона приклала їх до правого боку, результат був приголомшливий, і прилад працював дуже ефективно.

Коли вона розповіла мені цей сон, то мені згадалася історія, як учні ловили рибу цілу ніч і нічого не впіймали, але коли Ісус сказав їм закинути невода праворуч від човна, вони впіймали великий улов, якого не могли витягнути через безліч риби. [Ів.21:3-6] Здавалося б, одна й та сама дія, а результат протилежний. Чому так? У чому суть правого боку? Де сидить Ісус? По правиці Отця. Суть правого боку — у Божій праведності. Ісус сидить по правиці Отця, бо Він — Божа праведність. У посланні до євреїв написано: „А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди «по Божій правиці засів»“ [Євр.10:12] Ісус приніс Своє Тіло в жертву за всі гріхи людства раз і назавжди й сів по Божій правиці, бо Він тепер наша праведність. Павло пише: „А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, — праведністю ж, і освяченням, і відкупленням“ [1Кор.1:30]

Ми дуже часто намагаємося чинити правильно, сподіваючись, що коли ми чинимо правильно й не помиляємося, то в нашому житті будуть правильні результати. Але річ не в тому, що ми робимо, щоб досягти якогось результату, а з якого боку. Можна робити ті самі діла, але якщо робити їх «зліва», покладаючись на свої зусилля, на свій послух, на свою зразкову й правильну поведінку, то не буде жодного результату. Але якщо ми робимо ту саму дію, покладаючись на праведність Ісуса Христа, то результати будуть, як в учнів, — улов із безліччю риби, якого вистачить не тільки для себе, а й для того, щоб благословити інших.

Уже чую запитання: «А як ловити справа?» Коли ми живемо у свободі, дарованій нам Христом, живемо в Його благодаті, у новому заповіті, або п’ємо нове й солодке вино, то тепер уже не закон і його заповіді керують нашим життям, а дух, що живе в нас. Ось одна з чудових речей нового заповіту: „Закони Свої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх“ [Євр.10:16] Що зробив Господь, щоб Його учні впіймали великий улов? Він указав їм на Свою праведність, яку отримує кожен віруючий без діл Закону. [Рим.3:28] Він вклав у їхнє серце дух віри, який виправдовує. Іншими словами, Ісус сказав їм: «Робіть те, що ви робили, але не думайте, що ваші діла чи старання мають якесь значення, бо ваші діла за цілу ніч не принесли жодного результату. Тепер уже не ви робите, а Мій Дух і Моя благодать діють через віру».

Зверніть увагу, що коли Ісус сказав: „Принесіть тієї риби, що оце ви вловили!“, то Петро сам витягнув невода з безліччю риби, якого всі учні разом не могли витягнути. Звідки в нього взялися такі сили? Бо то не Петро тягнув невода, а Дух Божий через Петра. Ось чому Павло пише: „Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда — не я, але Божа благодать, що зо мною вона.“ [1Кор.15:10] Коли благодать даремна? Коли ми покладаємося на свої діла й свою правильну поведінку. [Рим.4:14] Але коли ми покладаємося на праведність Ісуса, знаючи й вірячи, що незалежно від наших діл і вчинків ми навіки праведні завдяки Його досконалій роботі на хресті, тоді Дух Божий чинитиме через нас діла, які приноситимуть грандіозні результати.