Пам’ятаю, якось я був перекладачем в одного проповідника, який приїжджав з Америки. На одній домашній групі, коли я сказав йому, що Бог дає нам бажання, він відповів: «Не всі бажання від Бога. Наприклад, якщо тобі хочеться поїсти, то це бажання тіла, а не Боже». Коли ми починаємо аналізувати, від Бога моє бажання, чи від диявола, чи від тіла, то дуже часто розділяємо їх через пізнання добра і зла: якщо добре — нагодувати жебрака, — то від Бога, а якщо відвідати нічний клуб, то це явно від диявола. Насправді, якби ми менше аналізували, а просто в усьому довіряли Богові, навіть якщо наші бажання здаються абсурдними, то наше життя було б набагато легшим і простішим.

Ви, можливо, чули: «Визнавай свою віру, навіть якщо тобі не хочеться. Бо якщо не будеш проголошувати, то твоя віра буде бездіяльна, адже смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає». [Прип.18:21] Насправді віра бездіяльна не через те, що ми говоримо, визнаємо чи проголошуємо. Павло пише: „Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця“ [Рим.4:14]. Обітниця тут — це Дух Святий, даний нам. [Дії.2:33] Віра спорожніла й Святий Дух бездіяльний не через те, що ми не визнаємо чи не проголошуємо. Віра спорожніла через те, що ми намагаємося утвердитися й виправдатися законом. Насправді заповіді й накази закону, через які людина намагається бути зразковою перед Богом, заважають вірі діяти. Той самий закон не дає віруючому чинити за тими бажаннями, які Господь вкладає йому в серце.

Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння. Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.
—Филипʼянам 2:12-13

Цей вірш зазвичай використовують як страшилку, мовляв, треба відпрацьовувати своє спасіння зі страхом і тремтінням. Але наше спасіння не заробляється і не відпрацьовується, бо воно — дар Божий. Насправді Павло пише зовсім про інше. Слово «виконуйте» [грец. катергадзомай] дослівно означає «приводьте в дію». Приводьте в дію своє спасіння, приводьте в дію свою віру, приводьте в дію Духа Святого й Духа благодаті, що живе у вас. Як приводити в дію? У наступному вірші Павло пояснює: «бо це Бог дає вам бажання і дає вам силу й благодать для здійснення цих бажань». Бог у Новому Заповіті зробив для нас усе дуже просто. Нам немає потреби шукати пророків і «великих мужів» Божих, щоб вони поклали на нас руки й сказали, їхати нам до Африки чи ні. Усе просто: хочеться кудись їхати чи щось робити — уперед.

Не бійтеся своїх бажань

Пам’ятаю, якось ми спілкувалися з одним братом. Він не знав, куди вступати на магістра, і хотів, щоб Господь указав йому правильний вибір. Причина в тому, що ми часто намагаємося ухвалити «правильне» рішення й ігноруємо наші бажання, які часто здаються абсурдними чи «такими, що суперечать Божому законові». Пам’ятаєте жінку, яка 12 років страждала на кровотечу? У неї з’явилося бажання доторкнутися до одежі Ісуса, і вона знала, що коли доторкнеться до неї, то одужає. Хто дав їй це бажання? Ісус сказав: „Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.“ [Ів.6:45] Отець дає бажання й приводить до Ісуса. Але знаєте, що вона порушила Божий закон? Закон забороняв жінці з кровотечею з’являтися в людних місцях, не кажучи вже про те, щоб торкатися людей. Її могли за це вкаменувати. Але страх порушити закон не зупинив її. Вона виконала своє спасіння зі страхом і тремтінням. Там далі навіть написано: „І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розповіла.“ [Мр.5:33] «То що, Бог спонукав її порушити закон?» Бог рухав її у вірі, а не в ділах закону, а віра вища за закон.

Часто ми боїмося чинити за покликом серця, бо думаємо, що бажання не від Бога, або воно суперечить Божому законові, або неправильне тощо. Ми боїмося зробити помилку і, як наслідок, боїмося якихось наслідків. Але принадність Божої благодаті полягає в тому, що в Новому Заповіті схибити неможливо. Написано, що де збільшився гріх, там зарясніла благодать. [Рим.5:20] Що таке гріх? Це помилка, або промах повз Божу ціль. Виходить, що що більше ми схибили, або думаємо, що вчинимо чи чинимо неправильно, то ще більше благодаті для цієї ситуації. Саме благодать розв’язує нам руки, і ми починаємо жити у свободі, дарованій нам Христом, і чинити за тими бажаннями, які дає нам Бог. Ми починаємо жити не в ділах закону й правильних учинках, а жити у вірі й ходити в Дусі.

Я вже чую заперечення: «А якщо мені хочеться курити чи блудити? Це що, бажання від Бога?» Павло пише коринтянам, які ходили до храмових повій, бо звикли так робити, ще коли були невіруючими: „Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною, ніщо володіти не повинно.“ [1Кор.6:12] А що не на пожиток? Те, що володіє нами. Христос звільнив нас від усіх залежностей, і якщо щось володіє нами, якщо щось панує над нами, то це лише свідчить, що ми ще в ділах закону, а не в благодаті, бо написано: „Бо хай гріх не панує над вами, — ви бо не під Законом, а під благодаттю.“ [Рим.6:14] Коринтяни явно жили в ділах закону, і тому Павло назвав їх тілесними. Коли ми живемо в благодаті, то ніщо не пануватиме й не володітиме нами, і ми житимемо у свободі, чинячи за покликом свого серця, бо в нас нове серце, у яке Бог вкладає Свої закони, або Свої бажання. [Євр.8:10]

Благодать діє

Бог дає нам не тільки бажання, а й Свою дію. Його дія — це Божа благодать, що з нами. Раніше я думав, що «з благодаті» означає, що мені щось робити просто. Коли виникали перешкоди, я думав, що це означає, що те, що я роблю, не з благодаті, хоча бажання є. Але потім Господь показав, що «з благодаті» — це не означає, що мені легко чи просто, це означає, що робить Він, а не я. Це означає, що діють Його благодать і Його сила. Павло пише: „За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення. Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.“ [Рим.8:36-37] Усі труднощі, що постають на нашому шляху, долає сила й благодать Того, Хто нас полюбив. Чи хотілося Павлові йти до синагоги, знаючи, що його там битимуть, і проповідувати благодать Ісуса Христа? Не просто хотілося — його неможливо було втримати. Одного разу пророк Агав спробував його зупинити, коли він ішов до Єрусалиму, але Павлові було байдуже. Його бажання були набагато сильніші за здоровий глузд. І всі перешкоди він долав силою Того, Хто його полюбив, тому він і молився за ефесян, щоб вони пізнали висоту, ширину, довжину й глибину любові Христової.

Також у нас можуть виникнути сумніви, якщо, наприклад, у нас з’явилося бажання, але немає фінансів чи особистих можливостей. Ось що пише Павло: „І сказав Він мені: «Досить тобі Моєї благодаті, — бо сила Моя здійснюється в немочі»… Коли бо я слабий, тоді я сильний.“ [2Кор.12:9-10] Божа сила й благодать здійснюються в нашій немочі. Якщо в нас є бажання, але за тілом ми не можемо його здійснити, то це лише свідчить, що в цій ситуації «досить», або з надлишком, Божої благодаті. Що більша неміч, то ще більше Божої благодаті. Хіба це не прекрасно? Божа благодать — це найчудовіше, що є в Бога. Божа благодать — це Його небесний дар, Сам Ісус Христос. Тож коли Павло писав: „Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, — в Ісусі Христі.“ [Флп.4:13], то насправді казав: «Я все можу в Божій благодаті, що підкріпляє мене й наділяє силою!»

Слава Господу за Його чудову благодать і за те, що, давши нам Духа благодаті — обітницю, приготовану Отцем від створення світу, — Він зробив для нас усе просто. Нам залишається тільки стояти у свободі, дарованій нам Христом, насолоджуватися життям з надлишком, яке дав нам Ісус, і перебувати в Божому спокої, куди Він увів нас через Свою завершену роботу на хресті. Як можна після цього не дякувати Йому за все? Тоді слова Павла: „Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі.“ [1Сол.5:18] уже сприймаються не як наказ: «Дякуйте, навіть якщо небо похмуре», а подяка сама виривається з нас, адже Радісна Звістка Ісуса Христа справді прекрасна!