Серед них Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога
—1 Тимофію 1:20

Наведений вище вірш може викликати страх і збентеження у віруючої людини. Адже ніхто не хоче, щоб його за щось віддали на розтерзання. А раптом на думку спала богозневажлива думка, і що тоді робити? Сповідувати її? Суть у тому, що в новому заповіті богозневага зовсім відрізняється від старозавітної, бо заповіт Закону тілесний, тобто спрямований на плоть людини, а новий заповіт — духовний. З іншого боку, розуміючи, що Бог скасував старий заповіт Закону, ми не заперечуємо книги Старого Заповіту. Для нас вона як словник, що допомагає читати книжку незнайомою мовою. Так і книга Старого Заповіту: у ній істини Нового Заповіту зображено в зрозумілих нам фізичних формах, які допомагають пояснити духовні істини.

У Старому Заповіті богозневага — це блюзнірські слова на адресу Бога чи Його імені. «А в новому заповіті богозневага — це лайка на адресу Святого Духа». Дякую за підказку. Прочитаймо ще раз слова Ісуса: „І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, — не проститься“ [Лк.12:10]. Якось дивно виходить. Зневага на Ісуса Христа проститься, а на Святого Духа не проститься. Але ж Отець, Син і Дух Святий — це один Бог. У чому ж тоді різниця? Чи, може, Ісус говорив тут зовсім про інше?

Ось що сталося в Антіохії, коли Павло з Варнавою проповідували Євангеліє благодаті, а за тиждень зібралося все місто: „Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати“ [Дії.13:45]. Тут слово «богозневажати» грецькою — блясфемео (G987), те саме слово, що в Євангелії від Луки та в 1 Тимофію 1:20, де воно перекладене як «зневажати». У чому ж полягала їхня богозневага? Вони перечили тому, що говорив Павло. А що говорив Павло? „Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам. І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий“ [Дії.13:38-39]

Слово «перечити» грецькою — антилего (G483), що дослівно означає говорити проти. Говорити проти того, про що свідчить Святий Дух. А про що Він свідчить? Про те, що проповідував Павло, — про прощення гріхів: „А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“ [Євр.10:15-17]. Спільнокореневе слово антилогія вжито й у такому вірші: „Горе їм, бо пішли вони дорогою Каїновою… і загинули в бунті [антилогія] Корея!“ [Юд.1:11]. Корей і його ватага так само опиралися Мойсеєві, як юдеї Антіохії опиралися Павлові. Корей сказав Мойсеєві: «Ми такі самі святі, як і ви, і з чого ви взяли, що вас вибрав Бог?»

Річ у тім, що Корей, як і антіохійські юдеї, «наповнився заздрощів» [Дії.13:45]. Корей наповнився заздрощів, бо не був священиком [Божим вибранцем]. Павло пише: „Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи“ [Рим.11:7]. Тому богозневага в новому заповіті — це не образливі слова на адресу Бога, а вперте відкидання Божого вибрання. А в чому суть Божого вибрання? Не пастори й не «помазанці» — Божі вибранці, як дехто сьогодні помилково стверджує. Ісус — Божий Вибранець! Написано: „так як вибрав У НЬОМУ Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові“ [Еф.1:4] Корей хотів бути святим, але святим можна бути тільки в Христі, у Божому Вибранцеві. Ті ж, хто впирається, як Корей, богозневажають і гинуть, бо відкидають Божого Вибранця — Ісуса Христа, та ще й іншим не дають приймати Господню благодать, як Еліма-ворожбит, якого Павло осліпив [Дії.13:8].