Ісус говорить: „Хочеш бути здоровим?.. Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“
—Івана 5:6,8

Нещодавно я прочитав, як один проповідник сказав, що віруючі не можуть відпасти від благодаті, а лише забути про неї. Чи так це? Адже в Писанні не в одному місці сказано, що той, хто намагається виправдати себе Законом, відпав від благодаті. [Гал.5:4; 2Пет.3:17; Об.2:5] Ісус не сказав ангелові Ефеської Церкви: «Пригадай, де ти перебуваєш», ніби той забув. Ісус сказав йому: „Отож, пам’ятай, звідки ти впав, і покайся“. Непорозуміння виникає через те, що часто плутають страшилку «віруючий відійшов від Бога» з відпаданням від благодаті. Віруючий не може «відпасти» від Бога чи втратити спасіння. Ось чому, перш ніж повчати ангела Ефеської Церкви, Ісус сказав, що тримає його у Своїй правиці [Об.1:20], запевнивши цим його в повній безпеці. [Ів.10:28] Як же тоді віруючий може водночас бути в Христі [адже туди нас помістив Господь] і при цьому відпасти від благодаті [від Христа]?

Коли я роздумував над цим «парадоксом», Господь показав мені картину Ноя в ковчезі. Ной у ковчезі — це як віруючий у Христі. Як Ной ніяк не міг випасти з ковчега назовні, де вирували води потопу, бо Господь зачинив за ним двері, так і віруючий не може випасти з Христа в осуд, бо Ісус — наші двері. Перебуваючи в ковчезі, Ной ходив, але він міг і впасти. Ной у «стоячому» положенні — це прообраз віруючого, що живе під благодаттю й може ходити в Дусі [у Христі]. А «лежачий» Ной — прообраз віруючого в безпорадному стані, який живе в Законі та ділах і не здатен ходити й приносити плід.

Схожа картина була з хворим, що 38 років лежав у безпорадному стані біля купальні Віфесда. 38 років євреї разом із Мойсеєм ходили пустинею, живучи під Законом, далеко від обіцяної землі. Мойсей не спромігся привести їх у край, що тече молоком і медом. Так і цей хворий 38 років намагався дістатися до купальні, щоб отримати зцілення, але так і не зміг. Та коли він звернув свій погляд на Ісуса, усе в його житті змінилося. Павло пише: „Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало, коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається“. [2Кор.3:15-16] Починається життя у свободі під благодаттю, і Святий Дух починає діяти. [2Кор.3:17-18] Тому Павло й застерігав коринтян, наводячи як приклад блукання євреїв пустинею: „Тому то, хто думає, ніби стоїть він [під благодаттю], нехай стережеться, щоб не впасти [у Закон]!“ [1Кор.10:12]

Ісус вивів цього хворого з пустині, з його безпорадного лежачого стану, в обіцяну землю — землю спочинку, коли сказав йому: „Уставай, візьми ложе [спочинок] своє — та й ходи!“ Святий Дух недарма підкреслив, що того дня була субота, день спочинку [Ів.5:9] Тільки перебуваючи в спочинку, ми можемо ходити в Дусі, жити в благодаті, творити Божі діла й приносити Богові плід. Адже Ной [спочинок] знайшов милість [благодать], і тому був праведний, ходив із Богом і «приніс плід». [Бут.6:8-10]