Коли проповідуєш Радісну Звістку, часто виникає запитання: «А як дивитися на Ісуса?» Дивитися на Ісуса — означає звертати нашу увагу на Нього, а не на себе. Наприклад, слухати проповіді про Нього і Його завершену працю на хресті, розмовляти про Нього чи читати Біблію, щоб Святий Дух відкривав нам славу Ісуса.

Візьмімо, наприклад, відому історію про те, як Авраам приніс у жертву свого сина. Зазвичай, розповідаючи цю історію, наголошують на слухняності Авраама, щоб наслідувати його приклад, але тоді ми й далі дивимося на себе. З іншого боку, відкриваючи тут чудову історію Голгофи, ми звертаємо свій погляд на Його славу.

Бог сказав Авраамові: „Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака… і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір“ [Бут.22:2]. Цікаво, що на той момент Авраам мав двох синів, але Бог, сказавши так, показав нам Своє серце — Він віддав нам Свого Єдиного улюбленого Сина на хресті. Коли Авраам та Ісак підійшли до гори, то Авраам поклав йому на спину дрова для цілопалення. Це картина того, як наш небесний Ісак ніс дрова [хрест] на гору. Ісус, так само як Ісак, ішов на гору не сам. Як Авраам завжди був поруч з Ісаком, так і Небесний Отець завжди був поруч з Ісусом. Ісус сказав: „Та не Сам Я, бо зо Мною Отець!“ [Ів.16:32]

На цій горі Господь відкрив Себе як Єгова-Їре, тобто Господь, що забезпечує, коли дав жертву цілопалення у вигляді барана. Це говорить нам, що, приймаючи найголовніше забезпечення від Бога — Його жертву цілопалення, Ісуса Христа, — ми приймаємо з Ним і все інше. [Рим.8:32]

І коли ми дивимося на цю історію, споглядаючи славу Господню, то Святий Дух, Який живе в нас, змінює нас від слави на славу.