…І Аврам дав йому десятину зо всього.
—Буття 14:20

Одне з найпопулярніших запитань серед християн: «Чи повинен я давати в церкві десятину?» Слова «треба» й «повинен» означають виконання всіляких наказів, а ми живемо не під Законом, а під благодаттю [Рим.6:14]. Можна сказати, що десятина ніяк не пов’язана із Законом, бо навіть Авраам давав Мелхиседекові десятину, а він жив за 430 років до Закону. Це правда, тільки Авраам давав десятину зі своєї здобичі не тому, що «так треба», а зовсім з іншої причини.

У Посланні до євреїв сказано: „І тут люди смертельні [левити] беруть десятину, а там той, про якого засвідчується, що живе [Ісус]“. [Євр.7:8] Авраам був пророком [Бут.20:7], а десятина символізує Закон, у якому було 10 заповідей. Тому в історії, де Авраам давав Мелхиседекові десятину, відкривається чудова картина того, як Закон і Пророки свідчать про Того, Хто живе повіки. Павло пише: „А тепер, без Закону, праведність Божа з’явилась, про яку свідчать Закон і Пророки“. [Рим.3:21] Як Мойсей [Закон] та Ілля [Пророки] свідчили про Ісуса на горі Переображення [Мт.17:3], так Авраам своєю десятиною засвідчив про Божу праведність.

«То що, я тепер не повинен давати десятину?» Ми більше не живемо під старим заповітом, і наше свідчення — не свідчення Закону, а Духа. [Дії.1:8] Щодо нового заповіту, то це заповіт благодаті, а не Закону, і поняття «повинен» тут узагалі немає. Павло добре описує це в 9-му розділі 2 Коринтянам. Благодать — чудова земля, що дає врожай у сто крат і більше, навіть коли у світі посуха. [Бут.26:12] Я розумію, що навіть із сіяння можна зробити закон: «Хочеш урожаю — мусиш сіяти. І що більше, то краще», але справа не в цьому. Як написано: „Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, — не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!“ [2Кор.9:7] Головне — це сіяти з радістю, без примусу й почуття провини, і туди, куди підказує Господь через серце, адже Він дає і хотіння, і чин для здійснення спасіння. [Флп.2:13; 2Кор.9:10]