Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе…
—2 Коринтянам 13:5

Пам’ятаю, колись одному братові, який постійно сповідався у своїх гріхах, радив не займатися самоаналізом. На що він відповів: «Ну ж написано: “Випробовуйте самих себе”». Я йому кажу: «Де таке написано?» — «У 2 Коринтянам 13:5». Відкриваю Біблію, читаю: «Тут написано: “Випробовуйте самих себе, чи ви В ВІРІ“, а не “перевіряйте, скільки разів і як згрішили”». Брат, ніби вперше почув цей вірш, почав швидко гортати свою Біблію й перевіряти, чи справді там таке написано. І справді, випускаючи з уваги такі «дрібні», але дуже важливі деталі, ми робимо хибні висновки й займаємося непотрібними справами.

Про що ж писав Павло коринтянам і як випробовувати й пізнавати самих себе? Для слова «випробовуйте» грецькою вжито слово пейрадзо, що дослівно означає «спокушати». Наприклад, воно вжите в такому вірші: „Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав [пейрадзо]“ [Мт.4:1]. Тому Павло пише: «Спокушайте самих себе». Такий вислів уже вводить християнина в легкий шок. Адже Господь сказав: „І як правиця твоя спокушає тебе, — відітни її“, а тут радять себе спокушати. То що, відтинати потім себе всього? Як же себе спокушати? Так само, як диявол спокушав Ісуса, адже Ісус сказав: „Будьте ж мудрі, як змії“. А що мудрий змій робить? Перше, що він зробив з Євою, — спокусив її.

Часто, коли ми чуємо слово «спокушає», то на думку одразу спадає гріх і всяке непотребство. Але навіщо винаходити велосипед? Погляньмо, як змій спокушав Ісуса: „І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: «Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!»“ [Мт.4:3] Хіба він спонукав Ісуса порушити Закон? Хіба Закон каже: «Не зроби з каменя коржа»? Якщо ви зголодніли й побачили камінь, то хіба це гріх зварити з нього юшку? Звісно, ні. У чому ж тоді полягала спокуса змія? Він спонукав Ісуса щось зробити, щоб цим підтвердити Свою сутність — те, що Він Син Божий. Іншими словами, якщо в нас виникає думка щось зробити, щоб підтвердити свою сутність християнина, то ви піддаєтеся спокусі.

Наприклад, ви йдете вулицею й бачите безхатька, і вам спадає думка: «Треба допомогти цьому нещасному. Який же я тоді християнин, якщо не допоможу йому?» Ось вам і спокуса. Ви своїми ділами намагаєтеся підтвердити те, що ви християнин, хоча діла не мають до цього стосунку. Людина стає християнином, коли народжується згори, і після цього її сутність ніяк не змінюється. Так само, як Ісус був Сином Божим незалежно від Своїх діл. Диявол намагався провернути з Ним той самий трюк, що й з Адамом і Євою, — скинути з високого становища благодаті в діла Закону. В історії спокушання Ісуса в пустині є навіть підказки, які вказують, що мова про падіння в Закон: «камінь», «кинься з храму», «вклонися». Іншими словами, повернися з Духа в плоть. Ісус насправді на той момент уже виконав праведність Закону, коли охрестився в річці Йордан, і тепер Його провадив Дух, Який і повів Його в пустиню. А ті, кого Дух провадить, як написано, не під Законом [Гал.5:18].

Ну, з Ісусом ніби зрозуміло, але як же себе спокушати? Підбурювати себе щось зробити? Дорогоцінні, тут мова взагалі не про діла. Павло ж не каже: «Досліджуйте свої діла». Він каже: «Пізнавайте самих себе». А далі пояснює: «Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас?» Іншими словами, Павло каже: «Хіба ви не знаєте, що ви праведні й святі, бо у вас живе Ісус Христос — ваша праведність і святість?» [1Кор.1:30] Перевірте себе: ви народилися згори чи ні? Ісус Христос живе у вас чи ні? Ви живете у вірі чи в ділах Закону? Ви вже християнин чи намагаєтеся щось зробити, щоб довести собі чи ще комусь, що ви вже народилися згори? І далі: «Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути». Тобто перевірте себе, і якщо ви ще в ділах Закону, то, можливо, ви не народилися згори й не ті, за кого себе видаєте, тобто за християнина. Якщо так, то все дуже просто: «Прийміть Ісуса у своє серце раз і назавжди, і Він там оселиться навіки й навіки буде вашою праведністю і святістю».