Коли Господь творив зорі, то зробив це не для того, щоб потім люди вірили в усілякі гороскопи, а, як написано в книзі Буття, Бог сказав: „Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками“ (Бут.1:14). Сонце на небі для того, щоб відділяти день від ночі. Місяць — для часів, а якщо ближче до єврейського оригіналу, то для призначених зібрань, пір року чи свят, а також для років, бо новий рік починається в новомісяччя на свято Рош га-Шана. А зорі — для знаків. Вони завжди вказували й вказують на Того, про Кого свідчили Закон і Пророки.

Ще від часів будівництва Вавилонської вежі ворог намагався спотворити справжню суть і призначення зоряних скупчень, тобто сузір’їв, на небесній тверді. Як каже Писання, вони хотіли зробити собі ім’я на небосхилі замість Імені, про Яке свідчили зорі. (Первісне значення 12 сузір’їв) Змій увесь час намагався й далі намагається перевести погляд людини з дерева життя, яке відкриває нам Христа, на дерево пізнання добра і зла, яке відкриває людську наготу. Але хоч як ворог старався б, Господь сильніший і мудріший за нього, і Він здійснив усе так, як запланував.

У Божому Слові говориться про багато знамень, кожне з яких тією чи іншою мірою розкриває Ісуса Христа і Його завершену працю на хресті. Недарма псалмоспівець з натхнення Духа Святого писав, що „Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід“ (Пс.18:2) І одне з таких знамень хотілося б розглянути саме тому, що подібне знамення з’явиться на небосхилі у вересні 2017 року на єврейське свято Рош га-Шана.

І з’явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір. І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу.
—Обʼявлення 12:1-2

Якось Йосипові наснився сон, який він розповів братам, і вони ще більше зненавиділи його. Йому наснилося, що він із братами в’язав снопи, а снопи братів стали навколо його снопа й поклонилися йому. Брати сказали йому: «Чи справді ти будеш царювати над нами?..» Потім йому наснився ще один сон, схожий на цей, у якому йому вклонилися сонце, місяць і одинадцять зір, і він розповів його також батькові. Батько докорив йому: „Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“ (Бут.37:5-10)

Брати справді через багато років поклонилися Йосипові, коли він став правити в Єгипті, але ця історія, як і багато інших у Писанні, вказує на небесного Йосипа, нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Саме про Христа написано: „Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!“ (Рим.14:11) Бог звеличив ім’я Ісуса, щоб перед Ним схилилося кожне коліно небесних, земних і підземних.

Сонце в Писанні символізує Божу праведність (Мал.4:2), Місяць — праведність від Закону, тобто від діл (місяць єврейською — левана, що означає «біла»), а 12 зір — це дванадцять племен Ізраїля. Тож жінка в знаменні — це народ Ізраїля, який Господь зодягнув у Божу праведність, а Закон поклав йому під ноги. Хоча тепер багато юдеїв і далі живуть під Законом, але Божий план у тому, щоб вони покорилися Божій праведності і Господь зодягнув їх у шату спасіння.

Дивовижним є той факт, що таких знамень було лише чотири за всю історію людства (4-те буде у вересні 2017 року). Кожне з них по-своєму унікальне, і кожне вказує на Царя Юдейського. Число 4 символізує Боже творіння, тому в 4-му розділі книги Об’явлення говориться про 4 живі істоти, що стоять біля престолу, кожна з яких також вказує на Творця Всесвіту. (Докладніше про 4 живі істоти)

Перше знамення: Насіння жінки

Уперше жінка (сузір’я Діви), зодягнена в Сонце, з Місяцем під ногами, у якої на голові було 12 зір (9 зір сузір’я Лева плюс Сатурн, Венера й Меркурій), з’явилася на небі 5 серпня 3915 року до нашої ери (н. е.).

Я пишу «до н. е.», бо «до Різдва Христового» буде не зовсім коректно. Я розумію, що багато хто вважає, що тепер у нас 2017 рік від так званого Різдва Христового, але небагато хто знає, що це літочислення вигадав римський абат, або скіфський монах, на прізвисько Діонісій Малий у 525 році. Використовуючи вже наявну методику обчислення дат Пасхи (з урахуванням сонячного та місячного календарів), він установив, що Воскресіння Ісуса Христа припадає на 25 березня 31 року від Його Різдва. Одразу можна помітити, що він помилився, бо Христа розіп’яли, коли Йому було 33 з половиною роки, та й незрозуміло, якими календарями він користувався.

Дякувати Господу за комп’ютери, яких не мав Діонісій, але маємо ми, за допомогою яких ми можемо побачити будь-які знамення зір на небі в будь-якому році. А небосхил дасть точніші дати важливих подій в історії, ніж розрахунки будь-якого абата.

Отож, перше таке знамення з’явилося приблизно за 4 тисячі років до народження Христа, і саме тоді, коли з уст Господа прозвучало перше пророцтво про прийдешнього Месію: „І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту“ (Бут.3:15)

Якщо ми подивимося на небосхил, то побачимо, що в утробі сузір’я Діви був Юпітер саме в момент народження, коли він виходив з утроби. Юпітер, який єврейською — Цедек, що також означає праведність, указує на священика Бога Всевишнього Мелхиседека, тобто Царя праведності, священство якого вище, ніж священство Аарона. Мелхиседек зустрів Авраама, коли той повертався з битви, і поблагословив його. Але цей Мелхиседек також є насінням Авраама і насінням жінки.

Ісус якось запитав фарисеїв: „Що ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ „Давидів“, — відповіли Йому. Тоді Ісус каже їм: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: «Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм». Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“ І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова. (Мт.22:41-46)

Але слава Господу, Він відкрив це нам Своїм Святим Духом. Ісус, будучи Сином Людським, народженим жінкою, яка була нащадком царя Давида, був не тільки Сином Давида, а й Сином Божим, що перебуває навіки, Творцем Всесвіту. Ось чому Ісус сказав юдеям: „Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“. (Ів.8:58)

Ісус назвав Себе так само, як Бог відкрив Себе Мойсеєві на горі в палаючому кущі. Бог там сказав Мойсеєві: «Я Той, що є». І сказав: «Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий [ЯГВЕ] послав мене до вас». Іншими словами, Ісус назвав Себе вічним, тобто Сущим, або, іншими словами, Богом. Це відповідь тим, хто й далі стверджує, що Ісус ніколи не називав Себе Богом. Саме одразу після цих слів юдеї схопили каміння, щоб кинути в Нього.

Друге знамення: Народження Царя

Наступне подібне знамення з’явилося на небі 11 вересня 3 року до н. е., на свято Рош га-Шана, коли в місті Давида Вифлеємі народився Цар Юдейський. Тільки тепер Юпітер, якого також називають Царем планет, був однією з 12 зір, що були на голові жінки. Як Йосип був одним із 12 синів Якова, так і Месія — Син Йосипа — народився юдеєм із племені Юди.

Якщо ми подивимося на небо, то побачимо, що Юпітер з’єднався з головною зорею сузір’я Лева — Регулом. Регул походить від латинського слова regulus, що означає принц, князь. Як тут не згадати слова, сказані пророком Ісаєю: „Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру.“ (Іс.9:5) Цікаво, що Дитя — народилося, а Син — даний, бо Син не може народитися, Він перебуває навіки.

У народженні Месії з’єдналися дві зорі: Князь неба (Регул) і Цар землі (Юпітер). Таке з’єднання справді дуже яскраво сяяло на небосхилі, і протягом наступного року Юпітер кілька разів входив у союз із Регулом, що було явним підтвердженням для мудреців-астрономів (волхвів), що народився Цар Юдейський. Вони питали людей: „Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому“. (Мт.2:2) Кому ж поклоняються, як не Господу Богові, Цареві неба й землі!?

Але як брати зненавиділи Йосипа й продали його за 20 срібняків у рабство до Єгипту, так і брати-юдеї зненавиділи Ісуса й продали римлянам за 30 срібняків на розп’яття. Месію відкинув народ Ізраїля. Як писав апостол Іван: „Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До свого Воно прибуло, — та свої відцурались Його…“ (Ів.1:10-11). Тому приблизно через 35 років після того, як юдеї відкинули Добру Новину, яку проповідував Степан, і побили його камінням, храм зруйнували погани.

Третє знамення: Зруйнування храму

28 серпня 70 року на небі було чергове знамення. Після семимісячної облоги Єрусалим було захоплено, понад мільйон людей убито і Храм зруйновано. Це не дуже радісна подія, але вона має дуже важливе значення в житті Ізраїля, і жінка з дванадцятьма зорями на голові вказує саме на неї. Та й самі знамення насамперед для юдеїв, Божих дітей за тілом, а не для християн. Павло писав коринтянам: „Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розп’ятого, — для юдеїв згіршення, а для греків — безумство“ (1Кор.1:22-23)

Після зруйнування Храму юдеї були розпорошені по всій землі майже 2 тисячі років, а християнство, центром якого був Єрусалим, поширилося здебільшого серед поган. Як Йосип став правити серед єгиптян, так і Ісус став царем серед поган.

Але, як пише апостол Павло: „Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав… жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова»“ (Рим.11:2,25-26)

Від часу визволення Єрусалима 1917 року Господь почав збирати Свій народ на землі Авраама, Ісака і Якова. Господь готує народ Ізраїля до Свого повернення вже не як Месії, що постраждав за гріхи всього світу, а як Царя над царями й Господа над панами. Часи поган добігають кінця, і Визволитель іде визволяти Свій народ, який вибрав.

Четверте знамення: З’явлення Царя

23 вересня 2017 року на свято Рош га-Шана на небі буде велике знамення: „Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір. І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу… І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його“ (Об.12:1-2,5)

Часто це знамення з 12-го розділу Об’явлення пов’язують із народженням Христа і Його першим приходом, але, як ми бачили раніше, під час народження Ісуса знамення трохи відрізнялося, бо в утробі жінки не було Юпітера, як буде тепер. Примітний ще той факт, що Юпітер увійшов в утробу сузір’я Діви наприкінці листопада 2016 року і кружлятиме там 42 тижні, до 9 вересня 2017 року. Саме стільки зазвичай жінка виношує дитину.

Це знамення більше схоже на перше, яке було майже 6 тисяч років тому. Тільки тоді Юпітер не був в утробі сузір’я Діви 9 місяців, і замість Сатурна, що був одним із 12, тепер Марс. Як перше знамення вказувало на Насіння жінки, а також на ворожнечу між жінкою і змієм, так і це знамення говорить про Насіння жінки і про змія, який намагався з’їсти її дитину й почав переслідувати жінку, після того як програв війну на небі. Як в Едемському саду Господь сказав жінці: „Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї“ (Бут.3:16), так і тепер написано, що вона „кричала від болю, та муки терпіла від породу“ (Об.12:2)

Часи великої скорботи настають, але вони для жінки (народу Ізраїля), а не для її дитини. Написано, що дитину було взято до Бога і до престолу Його. Павло писав, що „коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці“ (Гал.3:29), спадкоємці Царства Божого, і „Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом, що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо, укупі з Ним ми жили“ (1Сол.5:9-10)

Улюблені брати й сестри, наближається повернення нашого Господа і Спасителя, і відлік уже йде не на години, а на хвилини. Павло пише: „Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, — ми не попередимо покійних. Сам бо Господь із наказом, при голосі архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом. Отож, потішайте один одного цими словами!“ (1Сол.4:15-18)

Коли ми говоримо про повернення нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, про воскресіння і про наше взяття на небо, то цим ми потішаємо одне одного. Багатьох християн налякали тим, що Господь судитиме кожного за гріхи, тому вони не дуже радіють Його поверненню, але Ісус Сам запевнив нас, що той, хто вірує в Нього, має життя вічне, і на суд не приходить, але перейшов від смерті в життя. (Ів.5:24)

Дорогий брате чи сестро, хай ці слова нашого Господа стануть твоєю непохитною впевненістю, що твій суд закінчився на хресті, а попереду на тебе чекає тільки нагорода від Господа. Неважливо, що каже той чи інший «Божий чоловік» або як він тлумачить інше місце Писання, яке ніби говорить про суд над тим, хто вірує в Ісуса. Неправда все це! Прочитай ще раз цей вірш, і хай слова нашого Господа вкоріняться в твоєму серці, і тоді будь-яке нагадування про повернення нашого Улюбленого даватиме тобі благословенну надію, і Дух Божий буде тебе в цьому потішати.

„Ото, незабаром приходжу… А Дух і невіста говорять: «Прийди!» А хто чує, хай каже: «Прийди!» І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!“ (Об.22:12,17)