Коли діти Ізраїля перейшли через Червоне море, то йшли три дні пустинею, не знаходячи води. Потім вони прийшли до місця, яке називалося Мара, де була вода, але вони не могли її пити, бо вона була гірка. Тут Господь відкрився дітям Ізраїля як ЯХВЕ-РАФА, або Господь, Лікар твій. Цікаво те, що, відкривши Себе так, Господь нікого не зцілив, адже всі ізраїльтяни були здорові. Слово Боже каже, що коли Господь вивів ізраїльтян з Єгипту, то „випровадив їх у сріблі та в золоті, і серед їхніх племен не було, хто б спіткнувся“. [Пс.104:37] Чому ж тоді Господь сказав: «Я — Господь, Лікар твій»? У цій історії, як і в історії, коли Авраам приніс у жертву свого єдиного сина, відкривається інший бік завершеної роботи Ісуса на хресті.

… І йшли вони три дні в пустині, — і не знаходили води. І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари, бо гірка вона. Тому названо ймення їй: Мара. І став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: „Що ми будемо пити?“ І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, — і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його випробував.
—Вихід 15:22-25

Як Авраам ішов три дні до того місця, де збирався принести в жертву Ісака [Бут.22:4], так і діти Ізраїля йшли три дні пустинею, не знаходячи води. Ці три дні вказують нам на поховання Ісуса, коли Він провів три дні й три ночі в серці землі, без краплі води. Третього дня вони прийшли до води, але вода була гірка, і Мойсей благав Господа, а Господь показав йому дерево. Що ж це за дерево, що символізує гірка вода і чому Господь відкрив Себе як Лікар, якщо Він там нікого не зцілив?

Дерево символізує хрест Ісуса Христа, думаю, ви вже здогадалися. Ми знаємо, що коли Ісус помер на хресті, то Своєю пролитою кров’ю обмив наші гріхи раз і назавжди, на віки вічні. Слово Боже каже: „…без пролиття крови немає відпущення“. [Євр.9:22] Але в цій історії немає пролиття крові, а лише дерево. Хочу сказати, що Ісусові не потрібно було вмирати на хресті, щоб обмити наші гріхи. Якби Його побили камінням і Він пролив кров, то Його пролитої крові було б досить для нашого прощення. Але Йому необхідно було вмерти на дереві. Чому? Павло пише галатам: „Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: „Проклятий усякий, хто висить на дереві““ [Гал.3:13].

Прокляття Закону

У Старому Заповіті був закон, який казав: „А коли буде на кому гріх смертного присуду, і буде він убитий, і ти повісиш його на дереві, то труп його не буде ночувати на дереві, але конче поховаєш його того дня, бо повішений — Боже прокляття, і ти не занечистиш своєї землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі на спадок.“ [Повт.21:22-23] Навіть у цьому вірші йдеться про Ісуса та Його смерть на дереві. Зверніть увагу на слова конче поховаєш його того дня. Ісус був похований того самого дня, коли був розп’ятий.

У 28-му розділі Повторення Закону є список Божих благословень, які отримує людина, якщо виконує Божі заповіді й накази, а потім іде дуже довгий список усіх проклять і хвороб, які приходять у життя людини, коли вона не виконує Божих заповідей. Проблема з цим списком у тому, що людина не здатна виконувати Божий закон і завжди потрапляє під прокляття. Павло пояснює чому: „Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх“. [Рим.7:14]. Людина земна, а закон духовний, тому земне не може виконувати духовного. Слава Богу, що Отець послав духовну Людину, Господа Ісуса Христа, Який небесний, і Він зміг виконати закон, щоб викупити підзаконних. [Гал.4:5]

Тому коли людина намагалася виконувати закон, то завжди потрапляла під прокляття закону, бо виконати його не могла. Навіть сьогодні багато віруючих, яких Господь викупив від проклять закону, якщо вони й далі живуть, намагаючись виконувати заповіді «Люби Бога» чи «Люби ближнього, як самого себе», то самі потрапляють під прокляття закону. Павло пише галатам, які, прийнявши благодать Господа, потім підкорили себе законові: „А всі ті, хто на діла Закону покладається, — вони під прокляттям. Бо написано: „Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте!““ [Гал.3:10]. Просто й ясно: кожен, хто покладається на виконання закону, перебуває під прокляттям, і в його житті відбуваються речі, перелічені в 28-му розділі Повторення Закону, починаючи з 15-го вірша й до кінця. Дуже великий і довгий список.

Гірка вода, яка була в Марі, говорить якраз про прокляття. Гіркота символізує прокляття закону. Ось що пише Яків: „Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?“ [Як.3:10-11]. Бачите, як Яків взаємозамінює благословення й солодку воду, а також прокляття й гірку воду. Але ж коли ізраїльтяни прийшли до Мари, Бог ще не дав закону? Так, але прокляття існувало ще з часів Адама, коли земля була проклята через Адама. [Бут.3:17]

Прокляття, обернене назад

За часів Ноя, коли все живе на землі було знищене водами потопу, а Ной із родиною та тваринами плавав у ковчезі на поверхні води, Слово Боже каже, що „сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських“. [Бут.8:4]. Слово Арарат на івриті означає прокляття, обернене назад. Це сталося 17-го дня місяця. Чому саме сімнадцятого? Біблія — чудова книга, і кожне слово в Ній — це Боже Слово, і кожне число та ім’я містять дорогоцінні істини. Ісуса було розп’ято 14-го дня місяця нісана, коли євреї святкують Пасху, а через три дні, 17-го дня місяця, Він воскрес.

Коли Ісус висів на дереві, то став прокляттям. Він став утіленням самого прокляття. Саме тому, коли Марія помазала Його дорогоцінною міррою, або гіркотою, а учні обурювалися, Ісус сказав: „Позостав її ти, — це вона на день похорону заховала Мені.“ [Ів.12:7] Наше прокляття, утіленням якого став Ісус, було поховане! А коли Він воскрес, 17-го дня місяця нісана, то прокляття перетворилося на благословення, гірка вода стала солодкою. Воскреслий Ісус навіки став Священиком за чином Мелхиседековим. Первосвящеником, Який, на відміну від священства левитів, завжди благословляє. Священство левитів від закону, тому вони благословляли, коли людина виконувала Божі заповіді, і проклинали, коли порушувала. Але служіння Мелхиседека — це не служіння осуду, Його служіння — це служіння виправдання. Він сидить праворуч Отця й завжди виправдовує та благословляє нас.

Павло пише ефесянам: „і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, — спасені ви благодаттю, – і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі,
щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі.“ [Еф.2:5-7] Ми всі були в гіркоті, у прокляттях, але з Своєї великої благодаті Бог воскресив нас із Христом і посадив на небесах у Христі. Бог через хрест перетворив нашу гіркоту й усі наші прокляття на солодкість і благословення й помістив нас у місце благословень. У Христі Ісусі немає проклять. У Ньому лише самі благословення. Тим самим ефесянам Павло пише: „Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах,“ [Еф.1:3] Ось тому Господь відкрив Себе як Лікар. Обернувши прокляття назад, Він визволив нас від усіх проклять і хвороб. У Христі Ісусі немає проклять і хвороб, а лише самі благословення!!! Слава Господу за цю чудову роботу! Алілуя!!

Божі докази

Так само, як в історії з Авраамом, коли Бог випробовував його [Бут.22:1], так і в історії з гіркою водою Господь випробував Ізраїля [Вих.15:25]. Слово «випробовувати» [івр. наса] також означає доводити. Якщо ми подивимося на історію з Авраамом як на те, що Небесний Отець віддав Свого єдиного, улюбленого Сина Ісуса Христа в жертву, то виходить, що в цій історії Бог-Отець доводить нам Свою любов. Ось що пише улюблений Павло: „А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками.“ [Рим.5:8] Віддавши Свого єдиного, улюбленого Сина, Небесний Отець доводить нам Свою любов.

В історії з гіркою водою Господь також доводить нам, що Він ніколи не прокляне нас. Ісая пророкує: „Бо для Мене оце — мов ті Ноєві води: як Я присягнув був, що Ноєві води не прийдуть уже над землею, так Я присягнув, щоб на тебе не гніватися й не картати тебе!“ [Іс.54:9] Так само, як Ной перемістився в ковчезі із землі, на якій панували насильство й боротьба, у землю спокою, так і ми з вами в Христі були переміщені з місця проклять у місце благословень. „Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою, говорячи: „Поблагословити — Я конче тебе поблагословлю, та розмножити — розмножу тебе!““ [Євр.6:13-14]

Ми тепер маємо міцну втіху, що проклять у нашому житті не повинно бути, бо ми тепер не під законом, а під благодаттю. Господь відкупив нас від прокляття закону й помістив нас у місце Своїх благословень, щоб не лише в цьому віці, а й у наступних віках показати нам багатство Своєї благодаті. Тож, улюблені Божі діти, насолоджуйтеся Божими благословеннями. Прокляття скасовано, гірку воду перетворено на солодку. Нам залишилося лише одне, як пише Павло: „Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі“. [1Сол.5:18] Ви, може, чули, як кажуть: «Тут написано дякувати Богові за все, а отже, і за прокляття теж». Ні, друзі мої, у Христі немає проклять, Він відкупив нас від усіх проклять закону, тому й дякуємо Йому за усі благословення, якими Він поблагословив нас у Христі. Про те саме співає Давид: „Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені? Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє Ім’я!“ [Пс.115:12-13]